Категорії
Резиденція буковинських митрополитів - перлина архітектури міста Чернівці. ЧНУ імені Юрія Федьковича PDF Друк
Субота, 28 липня 2012, 17:35

Резиденція буковинських митрополитів, де зараз розміщені центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, безспірно можна назвати архітектурною перлиною міста Чернівці

Резиденція буковинських митрополитів, де зараз розміщені центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, безспірно можна назвати архітектурною перлиною міста. Тисячі туристів щорік приїздять сюди, щоб побачити шедевр чеського архітектора Йозефа Главки. Все в цьому місці наповнено величчю, а особлива атмосфера надихає. Крім того, не зважаючи на поважний вік, тут вирує життя. Чернівчани гордо розповідають про красу резиденції, а гості не втримують в собі емоцій при зустрічі з прекрасним.

А все починалося так… Архітектурний ансамбль побудований на місці палацу єпископів в 1864-1882 роки. До появи митрополії доклав зусиль єпископ Євген Гакман. Саме йому австрійський цісар надав дозвіл на будівництво нової величної резиденції.

Проект спорудження дали виконати відомому ученому та архітектору Йозефу Главці, родом з Чехії. Цей проект в свою чергу багаторазово займав призові місця на популярних конкурсах архітекторів та створювався п’ять років. Більше того, був помічений на Всесвітній виставці, що проходила у славному місті Париж. В 1864 році почалася реалізація проекту. Вона принесла зміни і в життя цілого міста. Відомо, що для задоволення потреб будівництва у місці почали свою роботу три заводи: два по виготовленню цегли, один – черепиці та додаткові каменоломні. Неймовірно, але кожна цеглина перевірялася. Спочатку на дотримання однакових розмірів, згодом - на звук. Зводили цю будівлю відомі майстри з різних куточків Європи. Одному майстру дозволялося класти всього лиш сто цеглин на день. Так будівництво тривало вісімнадцять років.

Будівництво розпочалося із зведення домашньої церкви, а саме каплиці Івана Сучавського. Одною з найкрасивіших в старовинній Європі по праву вважається Синодальна зала, сучасникам вона відома під назвою Мармурова зала. Вона оздоблена різними породами мармуру. Велику популярність мала синодальна бібліотека. Проте в історії не без чорних сторінок. У 1944 році вона була знищена. Причина наступна – пожежа. Факт той, що книжковий спадок вигорів до тла. Ще до переліку збитків відносять втрату первинної Мармурової зали. Те, що бачать наші очі сьогодні, робота реконструкторів. Це далеко не остаточний список. Навіки втрачені дві величезні люстри вагою більше ніж півтори тонни, фрески Карла Свободи, на котрих зображена історія буковинської єпархії.

Менш постраждала зала засідань, так звана Червона зала. Її стіні оздоблені червоним шовком (від чого і назва), підлога вкрита паркетом з різних видів деревини, стеля прикрашена різьбою. Окремої уваги заслуговують величезні венеціанські дзеркала. Виготовлені за спеціальною технологією. Дивовижно, але для їх створення використовувалося аж п’ять шарів срібла. Цікавинка: якщо піднести близько до дзеркала вогник, наприклад свічку або ж, банально, запальничку, то побачимо семивекторне відображення цього вогника. Власне, редакція vsemisto.info перевіряла цей факт. Можемо запевнити Вас, це дійсно так. Хто не вірить, може з легкістю перевірити та не розчаруватися, заодно познайомитися з шедевром світової архітектури.

Продовжимо знайомство з резиденцією буковинських митрополитів далі. По праву руку від входу можна побачити прямокутну будівлю, на якій розміщений годинник. Колись тут був готель для гостей міста, музей православної церкви та, навіть, місце виготовлення воскових свічок. Та головне призначення даної споруди – школа псаломщиків.

Даний корпус було закінчено в 1874 р. Чотирьохярусна башта з годинником перекликається з семінарською церквою, що напроти. Церква, що ліворуч, називається церквою Трьох Святителів. Її будівництво тривало 15 років. Першу службу справили у 1882 році. Вражає багатий розпис стін та позолочений іконостас.

В старих традиціях поруч розміщений власний парк резиденції. Тут милують око різні породи дерев. Власне незмінним лишився лише ландшафт. В центрі невеличкий ставочок з гротом. Також тут є криниця, проте реставраційні роботи не увінчалися успіхом. Води там нема. При вході пам’ятник Йозефу Главці. Існують плітки, що під гротом раніше відбували покарання студенти, котрі провинилися. Інші говорять, що там був вхід до таємного тунелю, що простягався вздовж всього міста. Проте жодне з цих припущень не було підтверджене. Водночас жодних спростувань також нема. Це ще один факт, що історія має багато таємниць, що лиш розпалюють інтерес громади.

Окремої уваги потребує черепиця, котрою вкрита вся будівля. Незвичайні орнаменти чарують. Оздоблення всіх залів, кімнат, коридорів неповторне. Можна годинами блукати здіймаючи голови догори та розглядаючи стилізовану стелю.

Споконвіків в резиденції були розміщені теологічні семінарії та школи. Зараз тут розміщені центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (ректорат, факультети: філосовсько-теологічний, географічний, філологічний, іноземних мов).

Даний архітектурний ансамбль з 2011 року внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що лиш відкриває нову сторінку життя резиденції та заставляє по-новому оцінити перлину Буковини, гордість міста Чернівців

Продовження слідує…

 

© Vsemisto.info

 

Додати коментар