Лілія Рідна
Зі шматочків – новий будинок
Середа, 27 січня 2016, 16:49

На вулицях Чернівців можна зустріти людей різних національностей й різних етнічних культур – і ні для кого це не секрет. Кожен з них має свою історію, свою проблему та свою надію. Безперечно, кожна з них, заслуговує бути почутою, та не всі говорять і далеко не всі чують.

ajnj

Знайомство

О, уявіть: маленька, тендітна блондинка насолоджується містом і дарує свою посмішку співрозмовникам. Знайомтесь: це Ірина Батуріна, уродженка Луганської області, викладач англійської мови, волонтер ВБФ “Квітка надії”. Напевне з представлення ви вже розумієте, що її історія розпочалась далеко від нашого міста, і не є такою легкою. Намагаючись визначитися, з чого розпочати власну історію, вона підводить очі вгору, аби пригадати:

Ми багато подорожували з сином Україною. Я завжди йому казала, що спершу потрібно побачити свою країну, а потім подорожувати світом. Нам сподобалися Чернівці, коли ми їх відвідували. Саме тут живе моя подруга. Тому, коли ситуація стала критичною, я скористалася її гостинністю і приїхала. Та я не думала, що затримаюсь так надовго…

Місто, в якому думками живу досі

Знаєте, як в Японії? Люди виїжджають в сади Сакури, коли вона цвіте, щоб люди милуватись цвітом. А Луганськ - місто-абрикос – це рідна домівка Ірини, де навесні розквітали всі дерева, і місто вбиралося, наче наречена. Всі мешканці насолоджувалися цим явищем,

 

але ми не любимо нашого міста так, як любите своє ви. Наше місто недолюблене, можливо це і стало причиною того, що зараз там відбувається.

 

В луганчанки велика родина, але як зазначає вона, зараз всі її члени в різних куточках, їх розкинуло наче розбиту склянку на підлозі. Іноді її мати має можливість передати якусь ковдру, скатертину, з квартири Ірини. Розповідаючи про значення рідних речей вона не посміхається, а навпаки, її очі наповнюються кришталевим блиском.

Їй подобаються Чернівці, хотіла б тут залишитись, та є почуття обов'язку вернутись хоч на трошки в Луганськ. Найбільше хочеться провести там День вишиванки, тому що саме це свято -  незабутнє. Традиція, святкувати його пішла в Україну з Чернівців – тепер вона у всіх містах. Це обов'язок повернутись в Луганськ, щоб принести туди те, чому навчилась тут.

Знайди десять відмінностей

Між чернівчанами та луганчанами дуже багато відмінностей, і вони проявляються не лише в ставленні до самого міста, а й в ставленні до людей. Місцеві, перед візитом, обов’язково про нього домовляються, натомість у нашому місті, гостей ми чекали весь час, і про це не потрібно було попереджати. Луганськ – більш пунктуальніше місто. Ми не любимо запізнюватися, особливо на роботу. Та  слід зазначити, що все залежить від людини. Якщо у нас говорять українською, то ця людина привертає багато уваги. А у вас, якою б не говорив, до тебе пристосовуються і з радістю відповідають: чи то українською, чи то російською, чи то англійською.

 

Точки дотику

Як сьогодні пам’ятаю, на Великдень, перед тим, аби піти святити пасочку до церкви, ми вмивалися крашанкою. Бабуся пояснювала це тим, що саме такі люди будуть гарними та здоровими. У місцевих друзів, я дізналася, що така ж традиція була і в їх предків. Як виявляється, у нас є точки дотику.

Але традиції, не єдине, що об’єднує захід та схід України. Всі українці дуже легко і з великим задоволенням вчаться чомусь новому. Син… Ніколи не любив сидіти на природі, і тим паче читати, тепер - він ходить пішки та насолоджується містом. Минулої весни, коли на вулиці потеплішало і все навкруги розквітало, неділями понад дві годин проводив в парку Шевченка: просто читав на лавочці.

 

Почуте – болить

 

Одного дня я почула: в Луганськ я  нізащо б не повернувся!

У кожного з нас там є друзі, родичі, однокласники. Та все ж цікаво: найбільші бандерівці - наші діти-переселенці, тому що вони ніколи не пробачать: розірвані сім'ї, втрачених друзів, можливості. Це нас змінило назавжди.

 
Україно: чи справді ти Незалежна?
Понеділок, 24 серпня 2015, 15:29

Цього року українці святкують 24 річницю Незалежності своєї батьківщини. Та за всю історію нашої нації у нас не проливалося так багато крові, як за останні півтори року. Чому українці мають комусь доводити свою, вже давно здобуту незалежність?

Події останнього року, які мали місце на всій території України, не лише спричинили патріотичний бум, а й змусили повставати з диванів тих, хто не зміг дивитися на криваву війну крізь монітори та екрани телевізорів. Сьогодні ж у нас велике свято, в якого, на жаль, шанувальників побільшало якраз із-за цих подій, які попри кількаразові спроби перемирення, все ж продовжуються на території, вже давно незалежної держави.

Про кого слід згадати, кого потрібно нагородити, та й взагалі про що ж говорити в такий тривожно-святковий ранок для українців, давайте дізнаймося в чернівчан.

Детальніше...
 
Те, що колись було шароварщиною – тепер модно
Понеділок, 08 червня 2015, 10:50

надія трачУ Чернівцях відбулась презентація книги Надії Трач «Разом сила!». На якій присутні мали змогу не лише поспілкуватися з автором, а й пригадати часи майдану. Як зустріли авторку, і про що розмовляли?

На Буковину завітала випускниця Національного університету «Києво-Могилянська академія», кандидат філологічних наук Надія Трач, зі своєю новою книгою «Разом Сила!». За словами авторки до написання книги її надихнув Євромайдан, і безпосередньо перебування на ньому.

У книзі читачеві пропонують аналіз понад восьмиста слоганів українського супротиву – у фокус потрапив період Євромайдану 2013-2014рр. та подальший розвиток подій в сучасній Україні: «Багато слоганів, про які я пишу потрібно пояснювати нашим західним друзям, бо наприклад таку річ, як «Азірівка» вони не зрозуміють» - переконана авторка книги.

Детальніше...
 
«Політична корупція у нашій державі – це велика хвороба, що породжує багато клопотів» - Бабинська
Четвер, 04 червня 2015, 13:10

політична корупціяВідома скандальна журналістка вирішила поспілкуватися із студентами на найгарячіші теми, аби зрозуміти, наскільки молодь проінформована, щодо діяння влади.

Нещодавно журналістка «Громадського радіо» та антикорупційного порталу Corrupt.ua Надія Бабинська провела лекцію в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, на якій розповіла про корупцію, як всеукраїнську, так і буковинську. Вона поділилась секретами висвітлювання такого роду інформації, показала мінуси такої роботи та відповіла на питання студентів.

«В нашій країні, багато корупції, і починається вона з кожного з вас! Так-так, не дивуйтесь, але є речі, до яких всі звикли, їх рахують за норму – а насправді це також корупція. Про що я говорю? Та навіть про цукерки викладачці, або біленький конверт медсестрі. Це далеко не подяка – це любі мої, корупція» - стверджує Надія. За її словами, протидіяти свавіллю влади ніхто не в силі, якщо кожен не почне з себе. Етичні норми ніхто ж не викидає з вашого життя: люб’язно подякуйте, а не суйте гроші в усі щілини.

Детальніше...
 
У кожного своя роль у цій грі
Четвер, 21 травня 2015, 10:27

у кожного своя рольВам до вподоби книги, в яких коротко, без зайвих слів описуються дебюти абож падіння звичайних людей? Тоді збірка оповідань Івана Байдака «Рольові ігри» вас приємно здивує, адже автор, добре відчуваючи рани суспільства, передає зовсім прості і життєві історії так, що жодну з них забувати не хочеться. Це друга книга автора, яка категорично відрізняється від попередньої. Якщо прочитавши першу «Особисто я особисто тобі» можна сміливо стверджувати, що автор ще той романтик, то друга збірка – це повна протилежність. Якщо характеризувати коротко, то це психологія соціуму, або ще точніше – психологія стосунків: одні – дуже вдалі, а інші з точністю до навпаки. 10 оповідань, які написані за допомогою різних психологічних прийомів, підкреслюють тонкий світогляд кожного ж нас і показують унікальність та не повторюваність наших історій.

Збірка відкривається оповіданням «Мій маленький світ», в якому автор описує чоловіка, його підсвідомий монолог. «Сім’я – сфера фантастики, стосунки – написані сценарії», - саме так говорив йому голос з середини. В цьому короткому оповіданні Іван вміло підкреслив головні аспекти: страх, гроші, жінки, родичі, власні переконання і «гонг» - саме цим словом тут описуються якісьдуже значущі для кожної людини події, які можуть переламати світ людини. Також Байдак зумів поставити приховані запитання, над якими при прочитанні твору важко не замислитись.

Детальніше...