У кожного своя роль у цій грі

Четвер, 21 травня 2015, 10:27

у кожного своя рольВам до вподоби книги, в яких коротко, без зайвих слів описуються дебюти абож падіння звичайних людей? Тоді збірка оповідань Івана Байдака «Рольові ігри» вас приємно здивує, адже автор, добре відчуваючи рани суспільства, передає зовсім прості і життєві історії так, що жодну з них забувати не хочеться. Це друга книга автора, яка категорично відрізняється від попередньої. Якщо прочитавши першу «Особисто я особисто тобі» можна сміливо стверджувати, що автор ще той романтик, то друга збірка – це повна протилежність. Якщо характеризувати коротко, то це психологія соціуму, або ще точніше – психологія стосунків: одні – дуже вдалі, а інші з точністю до навпаки. 10 оповідань, які написані за допомогою різних психологічних прийомів, підкреслюють тонкий світогляд кожного ж нас і показують унікальність та не повторюваність наших історій.

Збірка відкривається оповіданням «Мій маленький світ», в якому автор описує чоловіка, його підсвідомий монолог. «Сім’я – сфера фантастики, стосунки – написані сценарії», - саме так говорив йому голос з середини. В цьому короткому оповіданні Іван вміло підкреслив головні аспекти: страх, гроші, жінки, родичі, власні переконання і «гонг» - саме цим словом тут описуються якісьдуже значущі для кожної людини події, які можуть переламати світ людини. Також Байдак зумів поставити приховані запитання, над якими при прочитанні твору важко не замислитись.

Варто звернути увагу на оповідання Джулія. Це історія незвичних нам людей, які бажають отримати шматок щастя, теплоти, але все ж, їх любов до волі перемагає і ламає стосунки, ламаючи і свідомість людей.

Напевне, зараз ви подумаєте, що в книзі присутні лише не щасливі фінали? Та тут Байдак приготував вам сюрприз, який чекає вас на останніх сторінках книги: Не(щасливий) не (кінець). За назвоюможна визначити, що тут автор притримався своїх «старих» принципів і залишив відкритий фінал. Та ба, ні – не притримався, фінал таки є. І історія потяга, який звів двох дуже знайомих людей, відкривається перед вами.

Цікавим є той факт, що автор не використовує гіпербол задля досягнення тих ефектів, які блукають вулицями ваших думок. Чим відрізняється від інших? Тим, що спонукає до уяви, спонукає до вражень, використовуючи непряму мову і не просто слова.

Лілія Рідна